Чому існує свавілля гопів

    Гопів на їх численні „подвиги” часто провокуємо ми самі, навіть не усвідомлюючи цього (так, саме ми, населення України, 46.7 млн). Своєю пасивністю і безвідпірністю деякі з нас стимулюють нахабність і злість гопоти. Відомо, що гоп, який в дитинстві, як то кажуть, цукерки у малюків відбирав, і ніхто йому позавуха не навішав, як виросте, стане красти на ринках і грабувати квартири – і нiяка „виправна” колонія його вже не виправить. Тому нам всім слід переглянути свої позиції щодо гопів і зробити правильні висновки.

    В одній з минулих статей вже зауважено про дивовижне сходство гопів з тваринами. Так-от, тварина слів не розуміє. Вона розуміє палку. Ні не ту, що кидають зоофіли, а саме ту, якою б’ють по всьому, що ще живе. Поки гопи ще підлітки, їх потрібно виховувати методом прямого фізичного впливу. Їхнім батькам, як видно, все одно, що буде з чадом, але нам все ж-таки важливо, щоб малолітні гопи не приносили шкоду нам у майбутньому. А інакше суспільство загопиться до такої міри, що годі буде нормальній людині на світ народитись – заклюють.

    Гопи повинні боятись нас, а не ми їх. Для цього нам слід створити серед себе такий образ гопника, як, наприклад, образ фашиста серед ветернів Другої світової (або образ НКВС-ника серед вояків УПА).

    Ми повинні відмовлятись від гопівських „связєй”, від будь-якої довіри гопам. Слід обов’язково знати, що будь-який гоп – потенційний зрадник. Спитаєте – чому? А що таке зрада? – Це нівелювання інтересів друга чи друзів за ради власних меркантильних інтересів. Але про яку дружбу може йти, коли гоп не має явно виражених людських якостей і не може дружити по-справжньому! І тому, якщо Ви, на нещастя, маєте „кришу” серед гопоти, не надійтесь, що вона вас „виручить” у скрутну хвилину. Бо і мені знайомі випадки, коли „криша” не заступалась за свого „другана”, коли на нього наточила зуб нехила „братва” або хтось, хто має в очах „криші” більший авторитет, ніж вищезгаданий „друган”. І всім було „пофіг”, хто „прав”, а хто „нєправ”. І „криша” сказала „сорі майкл”, мовляв, „ми тебе трогати не будем, але…”, і „друган” довго-нудно збирав свої зуби на асфальті.

    Цурайтесь гопів в плані довіри, не майте з ними спільних серйозних справ, ато маєте шанс потрапити в халепу! Пам’ятайте, чим більше Ви їм довіряєте, тим більше їх свавілля щодо Вас. Максимум „ввічливості”, який я б рекомендував Вам чинити щодо „товариських” гопів, це просто одразу ж завершувати всі стосунки на фразах аля „здоров-бувай”.

    Ми повинні не давати гопам плювати нам в лице. При нападі гопів слід проявляти явний відпір, по можливості наносити максимальну фізичну кару гопам (але без садистського перебільшення), при неможливості – організовано ретируватись, кликати підмогу – і знову в бій.

    Ми не повинні піддаватись страхові, який, на жаль, живе в душах багатьох людей, що живуть у нашій країні в ці часи і вбили собі в голову ідею всесуспільного принципу „людина людині – вовк”.

    Ми повинні бути солідарними і відчувати підтримку своїх компанйонів, взаємодопомога повинна бути найголовнішим нашим принципом в ім’я антигопівської боротьби.

    Ми маємо людські якості і ми повинні їх зберігати. Ніякі понятія на нас не діють: ми ж не пацани (пояснення цього терміну – в статті „хто такі гопи”), ми – люди! І нічого боятись!

    Важливим пунктом відбиття гопівських нападів є передача гопів-нападників правоохоронним органам і слідкування за тим, як останні виконають свою караючу функцію.

    Слід пам’ятати, що антигопівська боротьба спрямована не проти конкретної групи осіб, а проти гоп-ідеології загалом, і виражена в самообороні, тому не є протизаконною. Ми повинні давати приклад тим працівникам міліції, які пропускають крізь вуха численні прохання потерпілих про віднайдення і покарання кривдників. Ми повинні активно використовувати метод „ловлі на живця”, який чомусь так рідко береться до уваги міліціонерами при розшуку вуличних бандитів.

Наша справа – очистити Україну від гопівського свавілля.