Хто такі гопи

    Гопи – це особи, що вважають себе „пацанами”, живуть по „панятіях”, нерідко трудяться.
Гопи – це субкультура, що претендує на звання прошарку суспільства. Думки багатьох людей щодо слова „гоп” розбіжні, але відомо про його походження – від вуличного жаргону кінця 40-х років ХХ ст. „гоп-стоп”, що означало вуличне пограбування.

     Гопи виникли в післявоєнному СРСР як наслідок крайньо низького рівня життя, політики винищення цвіту Української нації, і найбанальнішого – загибелі на війні мільйонів чоловіків, діти яких виховувались вулицею. Справді, в сім’ї зазвичай саме батько відіграє головну роль у вихованні синів. А коли його нема – то такий-собі „молодняк” нема кому виховувати, а тут ще й тотальна зубожілість – от збіг! І в умовах такої „боротьби за шматок хліба” з хлопців-підлітків виростали справжні злодії. Сталінське керівництво боролось з ними посередництвом таборних ув’язнень, рідше – розстрілів, але гоп-рух не зникав. Річ у тім, що „вєлікій вождь” не здогадувався про „ефект мультиплікатора”, що спричинив широку масовість огопіння молодого населення. Доклала зусилля до цього мультиплікатора ще й післявоєнна ностальгія щойно вилізших з-під стола підлітків, які ніби й бачили, що воно, – війна – але зброї в руках так і не тримали (замалі ще були, а як підросли – війна завершилась), а повоювати-то так хочеться!..

    Слід згадати і про основну ознаку гопа – слово „пацан”, яким так гордяться всі гопи в Україні. Варто зауважити, що самі гопи себе називають так і не інакше, адже гопами вони себе йменувати соромляться. Представники ж нормального населення „пацанами” гопів називають рідко, деякі – з міркувань етичності (про це – далі), а інші – просто через класичне розуміння даного слова. Але і ті, і ті погоджуються на стандартному найменуванні „гоп”. Слово „пацан” походить від давньоєврейського слова „поц”(„хуй”). Відповідно, перекладається воно дослівно – „маленький хуй”. Тепер, думаю, всім стає ясним етичний аспект невживання цього слова нормальними людьми. Носії ж даного слова або відверто відмовляються визнавати його зміст, або просто його не знають. Смішно… Але логічно: класичне поняття слова „пацан” в російській розмовній мові ще з далеких сорокових означає «малый», «щенок», «молокосос» і тому подібне. Так лексично перетворилось воно від словосполучення „маленький хуй”, оскільки в „молокососів”, відомо, ненайбільша довжина статевого органа.

    Гопи різняться незначними аспектами свого одноманітного життя (колишнє „украл – выпил – в тюрьму” стало тепер „втрудив – забашляв – набухався”), але по своїй суті вони є однакові. Стиль одягу середньостатистичного гопа виглядає приблизно так: спортивний костюм, кросівки або мешти з по-жіночому гострими носами, на верх цього може бути надягнута шкірянка або сільська „дубльонка” (в зимню пору року), а найголовніше – „кєпка”, цей елемент одягу є гордістю і честю кожного гопа. „Кєпка” має гостру форму, останнім часом в моду серед гопників увійшли „кєпки” світлих та яскравих кольорів: білі, білі з червоними полосками, білі з помаранчевими полосками, а подекуди й просто червоні. Хоча досі у вжитку знаходяться класичні чорні „шапки-воровки”. Стиль розмови гопів разить українсько-російським суржиком, а в сільській місцевості західної України гопи якось дивно поєднують його з рогульським акцентом. Гопи дуже обмежені і нецікаві особи, та це й не дивно, адже вони – наслідок ніяк не задовільного стану державної економіки і суспільно-ментальної ситуації.